Атака із застосуванням зарину в Токіо: уроки вторинного забруднення

Редакційне застереження: ця стаття ґрунтується переважно на праці Емі Е. Смітсон і Леслі-Енн Леві «Ataxia: The Chemical and Biological Terrorism Threat and the US Response», Henry L. Stimson Center, 2000. Емі Е. Смітсон, Henry L. Stimson Center, FEMA, ATSDR, CDC, NIOSH і OSHA не пов’язані з CBRNMASKS.COM і не схвалювали компанію чи її продукцію. Це незалежний освітній і комерційний коментар. Аналіз, висновки щодо готовності та рекомендації щодо продукції належать виключно Девіду Магену.

«Атака поширювалася разом із постраждалими».

Головний урок Токіо полягає не лише в тому, що терористична організація застосувала зарин у переповненій транспортній системі. Хімічний інцидент може продовжувати поширюватися й після припинення первинного викиду. Забруднений одяг може наразити рятувальників на небезпеку. Постраждалі, які евакуюються самостійно, можуть оминути польову деконтамінацію. Лікарні можуть стати осередками вторинного інциденту ще до того, як буде визначено небезпечну речовину. Засоби захисту органів дихання мають значення - але лише за умови, що їх підібрано відповідно до небезпеки, правильно припасовано й використовують як частину плану евакуації, деконтамінації та медичного реагування, а не як дозвіл увійти в невідому атмосферу.

Токійська атака із зарином: урок про вторинне зараження, який має засвоїти кожна родина й кожен заклад

Ключові факти

• 20 березня 1995 року члени «Аум Сінрікьо» розпилили зарин у кількох поїздах токійського метро під час ранкової години пік. Понад десяток людей загинули, а тисячі звернулися по медичну допомогу.
• Багато постраждалих дісталися лікарень на таксі, приватних автомобілях або пішки - оминаючи організоване сортування постраждалих і польову деконтамінацію.
• У клінічних звітах із Токіо описано симптоми серед працівників швидкої допомоги та лікарень, що ілюструє небезпеку вторинного зараження через забруднених пацієнтів та їхній одяг.
• У доповіді Ataxia Емі Е. Смітсон дослідила напад у Токіо, а потім оцінила готовність США, провівши понад 135 інтерв’ю у 33 містах і проаналізувавши понад 400 опублікованих джерел.
• Повнолицевий фільтрувальний респіратор може зменшити вплив лише певних небезпечних речовин, якщо маска, ущільнення, фільтр, концентрація речовини та рівень кисню відповідають вимогам. За невідомої або безпосередньо небезпечної атмосфери потрібні професійні засоби захисту органів дихання та керівництво операцією.

Ранок, коли метро стало хімічним полем бою

Ранкова година пік у Токіо вже почалася, коли п’ятеро членів «Аум Сінрікьо» сіли на потяги, що прямували до урядового району. Вони принесли із собою рідкий зарин у пластикових пакетах, залишили їх на підлозі вагонів і прокололи, виходячи з потягів. Рідина випаровувалася в переповнених вагонах і на станціях, утворюючи токсичну пару. Спочатку пасажири не мали надійного способу зрозуміти, що опинилися під час нападу із застосуванням нервово-паралітичної речовини. У людей звужувалися зіниці, затуманювався зір, текло з носа, з’являлися стискання в грудях, слабкість, блювання, судоми й утруднене дихання. Перші дії визначалися невизначеністю: точну хімічну речовину встановили не одразу, а деякі рятувальники заходили в уражені зони без належного рівня захисту органів дихання та шкіри, необхідного в разі підтвердженої присутності нервово-паралітичної речовини. Масштаб потоку постраждалих до лікарень також збивав із пантелику: багато людей прибували самостійно, через усі доступні входи, з різних станцій і в різний час; їхні симптоми варіювалися від легкого подразнення очей до небезпечної для життя дихальної недостатності.

Практичні поради з підготовки читайте в посібнику з дезактивації після хімічного впливу та посібнику для цивільних про зарин. У цих матеріалах пояснено ризики ураження, обмеження обладнання та те, чому вкрай важливо дотримуватися офіційних інструкцій і звертатися по медичну допомогу.

Експертка, яка простежила, як наслідки провалу вийшли за межі станції

Емі Е. Смітсон — фахівчиня з хімічної та біологічної зброї, яка керувала проєктом із нерозповсюдження хімічної та біологічної зброї в Центрі Генрі Л. Стімсона й проводила польові дослідження серед військових, державних службовців, науковців і фахівців з реагування на надзвичайні ситуації. У 2000 році вона разом із Леслі-Енн Леві опублікувала доповідь «Атаксія: загроза хімічного й біологічного тероризму та відповідь США». У доповіді події в Токіо використали, щоб перевірити низку припущень: чи зможе сучасне місто швидко розпізнати нетрадиційний напад? Чи налагодять обмін інформацією поліція, пожежники, служби екстреної медичної допомоги та лікарні? Чи дістанеться обладнання до тих, кому воно справді потрібне? Чи розумітимуть фахівці обмеження придбаного ними обладнання? Доповідь спиралася на понад 135 інтерв’ю з державними службовцями, незалежними експертами та працівниками екстрених служб у 33 містах США, а також більш ніж на 400 друкованих джерел. Смітсон з’ясувала, що федеральні програми спрямували до міст кошти, навчання й обладнання, але рівень готовності залишався неоднаковим. Особливо складно було залучити до цієї роботи лікарні, адже готовність вимагала часу працівників, місця для зберігання, навчання, обслуговування та коштів на випадок події, якої адміністрація сподівалася ніколи не допустити.

Другою небезпечною зоною став вхід до лікарні

У місці викиду хімічної речовини є видимий осередок: потяг, приміщення, вулиця чи промисловий об’єкт, де агент з’являється вперше. Вторинне зараження створює другу зону поширення небезпеки. Небезпечна речовина може переноситися на шкірі, матеріалі, просоченому рідиною, взутті, сумках і одязі, у якому затрималися пари. У клінічних звітах із Токіо описано наслідки серед приблизно 10 відсотків працівників швидкої допомоги та 23 відсотків лікарняного персоналу, залучених до реагування. Для вашої родини висновок такий: відхід із місця викиду не означає автоматичного усунення забруднення зі шкіри чи одягу. У медичних рекомендаціях CDC розрізняють постраждалих, які зазнали лише впливу парів нервово-паралітичної речовини, і тих, у кого рідкий агент забруднив шкіру чи одяг: після переходу в чисте повітря вплив лише парів зазвичай становить менший ризик вторинного зараження, хоча одяг може утримувати пари; рідке забруднення може наражати рятувальників на небезпеку через контакт із речовиною та її випаровування.

Чому медичні бригади мають знати про можливий вплив

У планах реагування на надзвичайні ситуації часто передбачають, що постраждалих із хімічним зараженням виявлять на місці події, проведуть через коридор для дезактивації, а після завчасного попередження доправлять до визначеної лікарні. Але люди не чекають, поки спрацює план. Вони телефонують родичам, сідають у таксі, пересідають на інші потяги, йдуть до знайомих лікарень і шукають найшвидший шлях до медичної допомоги. У рекомендаціях ATSDR попереджають, що багато пацієнтів, які зазнали впливу хімічних речовин, прибувають без попередження й без польової дезактивації - їх можуть розмістити в оглядових кабінетах, перш ніж виявлять факт впливу. Якщо ви або член вашої родини могли зазнати впливу, повідомте служби екстреної допомоги та медичний персонал про підозру на хімічне ураження й дотримуйтеся їхніх вказівок щодо прибуття, дезактивації та лікування. Засоби захисту органів дихання не усувають забруднення з одягу чи речей.

Захист органів дихання, перш ніж стане відомо, що це за агент

Перші хвилини хімічної аварії минають за браку інформації. Запаху може не бути. Симптоми можуть нагадувати отруєння пестицидами, вплив диму, паніку або звичайний невідкладний медичний стан. Респіратор не може визначити небезпечну речовину, а з’єднання 40 мм не підтверджує, що фільтр підходить для неї. Для професійних рятувальників OSHA вимагає засоби захисту з подачею повітря, наприклад автономний дихальний апарат із надлишковим тиском, для працівників, яким доведеться залишатися в невідомому середовищі РХБЯ або входити в нього. Для цивільних і тих, хто не бере участі в реагуванні, пріоритети інші: відійти від місця викиду, виконувати офіційні вказівки, дістатися чистого повітря, за потреби уникати низин, зняти забруднений одяг за вказівкою та звернутися по невідкладну медичну допомогу. Саме в таких ситуаціях належно підібрана цивільна повнолицьова маска або капюшон із примусовою подачею повітря можуть стати в пригоді — як спорядження напоготові, що зменшує вдихання небезпечних речовин і їхній вплив на очі під час евакуації чи переміщення. Наявність маски не робить безпечним вхід у зону, де ймовірне забруднення.

П’ять уроків Токіо про маски та фільтри

1. Захист очей — складова підготовки до респіраторних загроз. Зарин може уражати очі навіть за низької концентрації в повітрі, спричиняючи звуження зіниць, біль в очах і порушення зору. Повнолицьова система захищає очі та дихальні шляхи як єдине ціле, тоді як пристрій для рота й носа залишає очі відкритими.

2. Герметичність прилягання не менш важлива, ніж фільтр. Фільтр очищує лише повітря, яке проходить крізь нього. Волосся на обличчі, невідповідний розмір, пошкоджена гума, перекручені ремінці або неправильно встановлений фільтр можуть пропускати забруднене повітря повз фільтр. Користувачам із бородою потрібна система, яка не залежить від звичайного прилягання до обличчя.

3. Сорок міліметрів — це розмір з’єднання, а не гарантія універсального захисту. Поширена різьба HATO 40 мм дає змогу з’єднувати сумісні компоненти. Але це не означає, що всі фільтри мають однакові хімічні властивості. Фактичний рівень захисту визначають фільтрувальний матеріал, тестові речовини, місткість, умови зберігання, строк служби та документація виробника.

4. Повітродувка з електроприводом полегшує дихання, але не створює кисень. Повітродувка PAPR проганяє навколишнє повітря крізь фільтр. Це все ще система очищення повітря. Розряджені батареї, від’єднаний шланг або невідповідний фільтр можуть вивести систему з ладу, а жодна повітродувка не перетворить атмосферу з нестачею кисню на безпечне повітря.

5. Маску знімають лише після того, як подбали про середовище та користувача. Неправильне знімання може перенести забруднення на обличчя та руки. За підозри на контакт із небезпечною речовиною дотримуйтеся офіційних рекомендацій, перейдіть у безпечне місце, обережно зніміть забруднений одяг, помийтеся та пройдіть медичне обстеження. Респіратор не є засобом дезактивації й не може нейтралізувати отруєння, яке вже сталося.

Чому різним людям потрібні різні плани захисту

Людина	Основна роль	Першочерговий крок	Що це означає для засобів респіраторного захисту
Пасажир або член родини	Евакуюйтеся або укрийтеся відповідно до вказівок	Залиште місце витоку, дістаньтеся чистого повітря та дотримуйтеся вказівок влади	Підготовлене до використання обладнання може зменшити вплив небезпечних речовин лише в межах, визначених документацією
Працівник служби безпеки або персонал закладу	Дотримуйтеся плану дій на випадок надзвичайної ситуації на робочому місці	Уникайте ймовірно забрудненої зони та зв’яжіться з екстреними службами	Обладнання для робочого місця потрібно добирати відповідно до визначених обов’язків і забезпечувати навчанням
Працівник приймального відділення лікарні або служби безпеки	Дотримуйтеся процедур закладу щодо реагування на випадки контакту з небезпечними речовинами	Повідомте підготовлений медичний персонал і рятувальників про можливе забруднення	Засоби індивідуального захисту установи потрібно розподілити між працівниками, забезпечити до них доступ і провести навчання
Фахівець із роботи з небезпечними матеріалами або реагування на інциденти РХБЯ	Оцінювання небезпек і реагування силами фахівців	Дійте під керівництвом штабу з ліквідації інциденту, проводьте моніторинг і знезараження	За невідомої або безпосередньо небезпечної атмосфери потрібен професійний захист із подачею повітря, а не звичайна побутова маска

Вашому обладнанню потрібен план підготовки

Дослідження Смітсона показує розрив між володінням обладнанням і вмінням ним користуватися. Подбайте про підготовку родини до сигналу тривоги заздалегідь: призначте кожному відповідну систему, навчіться збирати й надягати її згідно з інструкціями, перевірте сумісність фільтрів і умови їх зберігання, протестуйте необхідні батареї. Переконайтеся, що всі розуміють: респіраторний захист допомагає евакуюватися, укритися або переміститися лише в межах, визначених документацією. Він не дає дозволу досліджувати місце витоку чи намагатися врятувати когось у невідомій забрудненій зоні. Купівля протигаза - один із кроків підготовки, але не весь план.

Практичний комплект респіраторного захисту для родини

Дорослі: Ізраїльська чорна Diamond Simplex 4A1 - повнолицева маска цивільного захисту з панорамним візором, трубкою для пиття та з’єднанням для фільтра 40 мм, призначена для користувачів без бороди, які можуть забезпечити належне прилягання. Для бородатих користувачів: Ізраїльський капюшон Sapphire PAPR - система з примусовою подачею повітря, що закриває всю голову та використовує нагнітач ONYX 45 і платформу для фільтра 40 мм.

Діти віком 2–8 років: дитячий капюшон PAPR MAMTAK / Quartz. Немовлята й малюки віком 0–2 роки: система захисту немовлят Multipro. Діти віком 8–14 років: ізраїльська дитяча протигазова маска 10A1. Кожному члену родини потрібна система, розроблена з урахуванням його потреб.

Фільтри: ізраїльські фільтри M80 і PA-12 40 мм для РХБЯ/NBC - герметично запаяні заводські фільтрувальні коробки. Сумісність із конкретними агентами, строк служби та умови зберігання слід перевіряти для конкретної моделі. Перегляньте системи PAPR для дорослих і дітей або весь асортимент на CBRNMASKS.COM.

Захистіть свою родину

4A1 для дорослих, Sapphire для бородатих, MAMTAK / Quartz для дітей віком 2–8 років, Multipro для немовлят. Герметично запаяні фільтри 40 мм для кожної маски. Сімейний комплект РХБЯ-захисту ізраїльського виробництва для всього домогосподарства. CBRNMASKS.COM - обладнання цивільного захисту ізраїльського виробництва, на службі з 2009 року.

Основні джерела

• Емі Е. Смітсон і Леслі-Енн Леві — «Атаксія: загроза хімічного та біологічного тероризму й відповідь США», Центр Генрі Л. Стімсона, 2000
• CDC — Нервово-паралітичні речовини: реагування на надзвичайні ситуації та медична допомога
• ATSDR — Рекомендації з медичної допомоги при ураженні нервово-паралітичними речовинами
• OSHA — Матриця вибору засобів індивідуального захисту від РХБЯ-загроз
• CDC/NIOSH — Респіратори для захисту від РХБЯ-загроз

Автор: Девід Маген - колишній офіцер з розслідування бойових дій, Відділ доктрини та підготовки, Управління операцій ЦАХАЛу; колишній штабний офіцер Національного управління з надзвичайних ситуацій, планування безперервності діяльності місцевих органів влади, регіон Хайфи. Засновник CBRNMASKS.COM з 2009 року. Емі Е. Смітсон, Центр Генрі Л. Стімсона, CDC, NIOSH і OSHA не пов’язані з CBRNMASKS.COM і не схвалювали компанію чи її продукцію.